За ці, майже три роки, широкомасштабної війни ми пройшли випробування наївністю, інфантильністю, вірою у західну допомогу, надією на чудозброю. Ми вірили в ЗСУ, «посилали руський воєнний корабль», плели сітки, надіялися на силу санкцій, купували супутники і дрони, ліпили вареники і пекли зрази. Ми днями сиділи без світла, стояли годинами у чергах на заправках.
Усі ці переживання і усвідомлення відбувалися через те що хтось втрачав батька чи сина, матір чи сестру в обороні України. Найважче перед світанком. Четвертий рік війни несе нові випробовування – єдністю і довірою.
Зараз ми особливо активно обговорюємо проблеми в армії, діяльність ТЦК, корупцію. Але чи зʼявилися ці проблеми лише цього року? Чи були вони раніше? Чому вони нас не турбували у 22 році, коли йшли бої за Маріуполь? Може тому що більшість вірила у мантру про 2 тижні, про відпочинок у Криму, про чудозброю, яка за тиждень змінить хід війни і ми заживемо як раніше.
Найгірше, що у це вірили й ті хто знаходиться на найвищих щаблях влади, бо й вони хотіли, щоб війна швидко закінчилася, тому у риториці була не армійська реформа і збереження життя добровольців, а післявоєнна відбудова. Навіть створили агенцію і почали боротися за підряди.
Але реальність інша. Реальність у війні, яка закінчиться лише у випадку повного розвалу російської імперії. До того часу ця війна буде тривати у різних фазах і на усіх ділянках. А заморозка фронту це лише тактичний прийом, який буде нам на користь якщо ми цей час використаємо для ефективних змін.
Тож що ми маємо міняти? Де ми уже запізнюємося на 3 роки?
Почну з роботи на інформаційному полі, власне, якою і було мотивовано створення телемарафону. Більшість глядачів тепер у ютубі чи ворожому російському телеграмі. Станом на 2024 рік телеграм є основним джерелом через яке вербують наших дітей для роботи проти своєї держави. Для довгої війни завданням номер один є обмеження наших громадян від усіх можливих інформаційних ресурсів через які ворог може впливати на свідомість людей, маніпулюючи емоційним виснаженням багатьох українців.
Телеграм має бути заборонено, так як свого часу це було зроблено з «в контакті», але на жаль після трагічний випадків з «синій кит», та хто про таке вже памʼятає. Такою ж загрозою для національної безпеки є й контрольована урядом Китаю мережа «Тік-ток»
Це ж стосується і мережі РПЦ.
Усе що отруює мозок українців, прямо чи завуальовано закликає шукати головних ворогів не у кривавому московському окупантові, а у своїй владі, це усе має бути заборонено.
Щодо влади. Ми не знаємо коли будуть вибори, ми не знаємо скільки агентури у найвищих кабінетах. Але якщо дрони СБУ, ГУР бомблять військові і нафтопереробні заводи у Росії, штаби з генералами окупанта на їх території, а інтенсивність збільшується, значить рух у правильному напрямку. А щодо пріоритетності дій, ефективності роботи по галузях, роботи конкретних чиновників то у нас лише один шлях – піднімати профільні проблеми і пропонувати рішення. Про проблеми у військах нарешті мають почати говорити ветерани і військові. Про проблеми з бізнесом мають говорити виробники. Лікарі про медицину, а вчителі про освіту.
А ще є такі проблеми, як міграція, внутрішньо переміщені, демографія, мобілізація і демобілізація, підготовка усіх громадян до оборони, корупція. Про це можуть говорити усі, але не просто говорити, а називати конкретні прізвища і пропонувати механізми.
І найголовніше, ми не маємо права опускати руки, зневірюватися, розʼєднуватися чи піддавати сумніву подвиг людей у пікселі – Захисників. Ми є живими бо вони є, бо мільйон чоловіків пішли добровольцями сидіти в ямах та окопах. І не дивлячись на усі проблеми на фронті, які ворог нам хоче показати, як причину для розпачі, для занепаду духом, наше військо в рази сильніше весни 22 за багатьма показниками, як сильніше його управління, забезпечення, рекрутинг та коректніше дії ТЦК. Ми дуже багато пройшли, заплатили незмірну ціну то ж у памʼять і Славу усіх полеглих і скалічених просто зобовʼязані тримати стрій і внутрішній спокій на фінішній прямій. Четвертий рік війни випробовуватиме нас вірою в Україну. Віримо в Бога, який дарував нам Україну. Молимося про перемогу над лукавим. І щоденно підтримуємо копійкою, добрим словом і особистою участю збройні сили.
