Блог

Олександр Подвишенний

Березневі статті Зеленського-Єрмака

22:14, 13 Березня

blogger image

11 березня 2020 року в Мінську в рамках Тристоронньої контактної групи було проведено консультації з країнами “Нормандського формату” та представниками сепаратистів, які домовилися про створення дорадчого органу на базі політичної платформи, куди будуть входити 10 представників з ОРДЛО. Почесними гостями були керівник Офісу президента України Андрій Єрмак і заступник керівника Адміністрації президента РФ Дмитро Козак.

Ця історія нагадує події 1654 року, коли гетьман Богдан Хмельницький уклав мир з Московією, аби протистояти Османській імперії та Речі Посполитій. Відомо, що після того розпочалася Руїна й занепад демократії в Україні.

Що ми маємо згідно з протоколом ТКГ:

1. Обмін полоненими.

2. Питання розведення сил і засобів.

3. Одночасне відкриття КПВВ у Золотому та Щасті.

4. Створення Консультативної ради.

Якщо перших три питання є суто нормативними і реалізуються в рамках попередніх Мінських домовленостей, то історія зі створенням якоїсь незрозумілої ради викликає чимало застережень. Відповідно до рішень ТКГ на офіційному рівні визнається суб’єктність ОРДЛО, а відтак Росія виводиться у статус гаранта-спостерігача на рівні з Німеччиною, Францією та ОБСЄ, а не агресора. Це рішення містить 11 пунктів (Березневі статті Б. Хмельницького містили 10 позицій).

У 1 пункті закцентовано увагу на імплементації в Конституцію України особливого статусу для квазіреспублік та проведення виборів без деокупації й виходу українських військ на державний кордон. У 2 пункті йдеться про те, що в Раду входитимуть 10 офіційних представників від ОРДЛО, 10 від України та по одному представнику від ОБСЄ, РФ, Франції та Німеччини. Таким рішенням нівелюється багаторічна робота українських дипломатів на міжнародній арені, де офіційна позиція Києва полягла в тому, що окупант Росія і перемовини прийнятно вести лише з Кремлем. Далі йдуть процедурні моменти.

Така нахабна капітуляційна риторика викликала обурення не лише в опозиційних фракцій українського Парламенту, а й навіть монобільшості – понад 40 народних депутатів від “Слуги народу” виголосили протест і звернулися до президента Зеленського з вимогою розібратися в цьому “непорозумінні”:

“Відповідно до законодавства України на тимчасово окупованій території України, узурпувавши виконання владних функцій, діють окупаційні органи влади Російської Федерації. Відтак, українське законодавство унеможливлює визнання в будь-якій формі будь-яких органів влади так званих ЛНР, ДНР, ОРДЛО і таке ін. Усі переговори щодо забезпечення прав та інтересів громадян України, а також щодо припинення збройної агресії повинні вестись винятково з Російською Федерацією та її представниками. Легітимність представників так званих ОРДЛО може бути визнана лише в тому разі, якщо вони призначені законними представниками України чи законними органами влади нашої держави”.

Та чи справді це непорозуміння? Глава Офісу президента Андрій Єрмак відомий своїми проросійськими настроями та лояльністю до “Партії регіонів”, за правління якої відбувся найбільш динамічний стрибок у сферу впливу РФ. Леонід Кучма, який підписав протокол засідання ТКГ у Мінську від 11.03.2020, також знаний своїми олігархічними зв’язками та тісною співпрацею з Володимиром Путіним.

Подібні дії вписуються у кваліфікацію статті 111 Кримінального кодексу України: “Державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в умовах воєнного стану або в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, – карається позбавленням волі на строк від дванадцяти до п’ятнадцяти років з конфіскацією майна або без такої”.

І хоча до сих пір воєнний стан в Україні не введено, а торгівля на крові продовжується, але однаково існує ЗУ “Про особливості державної політики із забезпечення державного суверенітету України на тимчасово окупованих територіях у Донецькій та Луганській областях” № 2268 від 2018 року, згідно з яким Російська Федерація здійснює тимчасову окупацію територій в Донецькій та Луганській областях. Народні депутати України, чиновники, державні діячі, які свідомо чи не свідомо грають на руку ворогу зобов’язані відповідати за законом.

Україна вже мала одного президента, який був звинувачений у державній зраді. І хоча перший встиг втекти, то наступний має бути обов’язково покараний згідно з нормами чинного українського законодавства та міжнародного права.