Блог

Віталій Поровчук

“Бажаю Вам щастя і здоров’я”

22:47, 29 Травня

blogger image

“Бажаю Вам щастя і здоров’я” – ми часто кажемо це один одному. У значній мірі, відчуття щастя закладається у дитинстві, коли маленька людина люблена татом, мамою, дідом, бабцею, братами, сестрами, хресними. Добре, коли дитина живе і зростає там, де є молитва і згадують про Бога, читають книги і мандрують, роблять цікаві спільні справи і разом відпочивають.

Вчора було свято Вознесіння Господнього. У нашому маленькому домовому храмі я пригадав дитинство і престольні свята у підборецькому храмі Вознесіння Господнього у Дубні, де молилися пращури – близькі й далекі. Мій прадід Степан Саюк колись давно був ктитором, а його син, мій двоюрідний дід, Купріян Саюк, в описувані мною роки, був там старостою.

Це 1970-ті. Дід Григорій Стадійчук та бабця Ольга Поровчук-Стадійчук ведуть мене і двоюрідного брата Stadiychuk Alexandre у церкву. З часом до нас долучався молодший рідний брат Sergiy Porovchuk. Тепло, все квітне, передчуття чогось радісного, піднесеного і спокійного. На подвір’ї церкви співають останні волинські незрячі музиканти – лірники, звідки вони приходили – для мене завжди було загадковим і оповитим таємницею. Біля них просили на візочках чоловіки з Дубенського “Дому інвалідів”, як тоді всі казали. Вони мені тоді були теж цікаві, згодом на ровері я їздив подивитися на той “Дім” у Чеський Страклів.

Поруч продавали півники та інші домашні льодяники, які запам’яталися на все життя.

Далі був храм, заповнений вщерть людьми, аромат ладану, лики на іконах, рушники, мелодійні наспіви і багато священиків.Я чув слова про Бога, про те, що любити це добре, що Христос вознізся, але Він з нами, якщо ми любимо. Що Дух Святий діє. Що Христос ще повернеться на землю.Було сильне відчуття інакшості порівняно з оточуючим світом, де казали, що Бога немає.

Дорогою додому бабця й дід, люди давали гроші й пироги лірникам та ‘інвалідам”, а бабця Оля казала мені, щоб і я так робив, коли виросту, бо вона піде до Бога, а мені треба буде пригощати лірників та “інвалідів” за себе і за неї. Лірників вже немає, проте “Дім інвалідів” залишився…

Далі у нашій хаті були гості, на столі багато смакоти. Окрім печених у печі смачнючих пирогів, ще й медівник і домашній виноградний та яблучний сік з плодів нашого саду, котлети і до них тушкована капуста й картопля, голубці, тушкований домашній півник, “Московська” ковбаса з Дубенської беконки (один з найбільших у Союзі м’ясокомбінатів) та різні дефіцити, привезені дядею Колею з Луцька, бо він був великим начальником – директором бази.

Дорослі говорили про всяке, але мені найбільше подобалося, коли згадували новини про американців, Йосифа Броз Тито, Брежнєва, почуті з “Голосу Америки” чи “Свободи”, а також спогади, як колись пішки ходили у Почаїв.

Одного разу, пам’ятаю з дядею Колею приїхав його колега, теж начальник з тогівлі, але з Грузії. Він зайшов у хату – і зразу до ікон, перехрестився і сказав з характерним, мені дуже любим, акцентом, що у них теж люди мають ікони, що треба вірити у Бога і не боятися та, мовляв, совєтів безбожництво погубить. Тепер скажу, що воно може погубити і світ.

Все це згадуючи, розумію, що Бог через моїх діда, бабцю, тата, маму, хресних батьків, близьких мені, а бувало і далеких, людей вчив бути щасливим. Дякую Богові за цих людей. Христос вознізся на небо, але сказав учням, що Дух Святий злине на них і Господніми свідками будуть вони. Так і ми покликані жити з Богом, щоб отримувати дари і плоди Святого Духа ( про них на фото). Дух Святий діє у Церкві, у спільноті віруючих людей, якщо ми шукаємо цю благодать. Цей Дух нас змінює і робить щасливими. Думаю, що це був мій текст про Церкву…

Опубліковано Vitaliy Porovchuk Четвер, 28 травня 2020 р.

 

Опубліковано Vitaliy Porovchuk Четвер, 28 травня 2020 р.