Новина
Рівненщина провела в останню путь трьох захисників – Сергія Шкурського, Сергія Бурму та Олега Іванченко
10:00, 08 Серпня
На Рівненщині віддали останню шану полеглим у бою за Україну воїнам. Із Сергієм Шкурським прощалися у Рівному та Вараській громаді, Сергієм Бурмою у Каноницькій ТГ, Олегом Іванченком у Рівному.
Сергій Шкурський народився 12 квітня 1974 року в Рівному. Навчався у місцевій школі №9, а повну загальну середню освіту здобув у Вараші. Згодом освоїв фах електромонтера у тамтешньому професійно-технічному училищі.
Після строкової служби в армії працював на Рівненській атомній електростанції та в управлінні механізації. У березні 2022 року Сергія Шкурського мобілізували до лав Збройних сил України.
«Ще з початку повномасштабної війни він був готовий йти захищати Батьківщину. Два роки Сергій виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках Донеччини. Він служив у складі 24-ої окремої механізованої бригади імені короля Данила. Головним його захопленням були автомобілі – він любив їх ремонтувати та умів керувати різними транспортними засобами», – розповіла сестра Захисника.
На жаль, 50-річний головний сержант Сергій Шкурський загинув 21 червня 2024 року під час виконання бойового завдання на Донеччині. Тривалий час військовослужбовець вважався зниклим безвісти. Лише нещодавно його тіло ідентифікували та передали рідним для гідного поховання.
У Захисника залишилися мама, сестра та троє племінників.
Сергій Бурма народився 12 червня 1976 року у селі Каноничі. Сергій Іванович був призваний до лав ЗСУ у березні 2022 року, мужньо виконував свій військовий обов’язок, проходячи службу спочатку у військовій частині А0451, а потім – на посаді командира 1-го стрілецького відділення 2-го стрілецького взводу (з охорони та оборони об’єкту №502) 2-ї стрілецької роти (з охорони та оборони важливих державних об’єктів). З червня 2025 по липень 2026 проходив військову службу по мобілізації у військовій частині 1141 Національної гвардії України.Після тривалого лікування, спричиненого важким пораненням, серце захисника зупинилося.
Олег Іванченко народився 16 липня 1979 року в селищі Стара Вижівка на Волині. Ще в дитячому віці разом з родиною переїхав до Рівного. Навчався у місцевих загальноосвітніх школах №11 та №18, а згодом закінчив професійно-технічне училище №10. Пізніше здобув вищу освіту у Національному університеті водного господарства та природокористування за спеціальністю «Будівництво і архітектура».
Після навчання працював слюсарем з ремонту контрольно-вимірювальних приладів і автоматики у «Рівнетеплоенерго». У лютому 2024 року Олега Іванченка мобілізували до лав Збройних сил України.
«Він був дуже товариським, мав багато друзів і знайомих. Міг поділитися останнім із тими, хто потребував допомоги. Олег дуже любив музику, гарно співав і грав на гітарі. У нього були золоті руки – він умів самотужки зробити ремонт, провести електропроводку в будинку. Під час служби побував на багатьох гарячих напрямках фронту. Олег мріяв якнайшвидше повернутися додому», – розповіла мама Захисника.
На жаль, 47-річний солдат Олег Іванченко загинув 28 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Сумщині.
У Захисника залишилися мама та сестра.
Висловлюємо щирі співчуття рідним, близьким, друзям і побратимам полеглих воїнів.
