Новина
Громади Рівненщини попрощалися з трьома захисниками
10:07, 31 Липня
На Рівненщині попрощались із воїнами — Анатолієм Войцишиним з Рівного, Дмитром Годуном із Корецької громади та Андрієм Кругликом із Сарн.
Анатолій Войцишин народився 16 серпня 1985 року в Рівному. Навчався у загальноосвітній школі №8, а згодом здобув фах юриста в Аграрному коледжі. Пізніше закінчив Академію адвокатури України.
Після навчання працював у виконавчій службі, органах внутрішніх справ, згодом – у Національній поліції та Державній службі охорони. На початку повномасштабного вторгнення Анатолій Войцишин добровільно став на захист Батьківщини.
«Він сказав, що йде за ідею – це було свідоме рішення. Допомогти країні в такий важкий час було для нього обов’язком. Анатолій завжди заспокоював, ніколи не розповідав, де перебуває, щоб не травмувати рідних. Його поважали й цінували побратими. Ще до війни він дуже любив вирощувати у теплиці інжир – це була своєрідна відрада. Його всі любили, адже він завжди був усміхненим і позитивним», – розповіла дружина Захисника.
На жаль, 40-річний солдат Анатолій Войцишин загинув 24 липня 2026 року під час виконання бойового завдання на Харківщині.
У Захисника залишилися дружина, двоє дітей, батьки та молодший брат.
Андрій Круглик народився у 1997 році в Сарнах, навчався у загальноосвітній школі №4, згодом здобув професію механізатора у ВПУ №21. До військової служби працював у будівельній сфері, а останнім часом – у торгівлі.
У травні 2024 року Андрій став до лав 47-ої окремої механізованої бригади «Маґура». Служив на посаді заступника командира бойової машини – навідника-оператора. Побратими знали його за позивним «Круглий». Він був Воїном, який сумлінно виконував свій обов’язок, залишаючись вірним військовій присязі та Україні.
25 липня 2024 року, виконуючи бойове завдання в районі населеного пункту Євгенівка Покровського району Донецької області, Андрій прийняв свій останній бій. Відтоді Захисник вважався зниклим безвісти. Лише тепер стало відомо, що того дня він загинув, навіки залишившись у строю нескорених Захисників України.
Дмитро Годун народився 1 червня 1997 року у селі Устя. Після школи чоловік закінчив Національну академію внутрішніх справ у місті Києві та розпочав службу в Головному управлінні Національної поліції в Рівненській області.
Із перших годин повномасштабного вторгнення воїн добровільно став до лав Збройних Сил України. Пройшов шлях від солдата до молодшого лейтенанта та командира роти ударних безпілотних авіаційних комплексів. Неодноразово був поранений, однак щоразу повертався до побратимів, залишаючись прикладом мужності, відповідальності та відданості військовому обов’язку.
За особисту мужність був нагороджений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий Хрест», нагрудним знаком Міністра оборони України «Знак пошани» та медаллю командувача Сухопутних військ ЗСУ «Військовій доблесті». 24 липня 2026 року, виконуючи бойове завдання у Донецькій області Дмитро Годун загинув.
Йому назавжди залишиться 29 років. У скорботі залишилися дружина, маленька донечка, батьки, сестра та бабуся.
Щирі співчуття рідним та близьким. Схиляємо голови у скорботі!
